Організації РСДРП у північних повітах Чернігівщини та на Гомельщині в 1905-1907 рр.: від Поліського комітету до Спілки

Історія соціал-демократичного руху на теренах колишньої Російської ім­перії піддавалась системним фальсифікаціям на кожному з етапів наукової пра­ці, від пошуку історичних джерел (точніше — їх цілеспрямованого відбору) і до висновків. Методологічною основою дослідження оголошувався марксизм, але насправді оцінки теорії та практики соціал-демократії робилися виходя­чи з поглядів лідера більшовицької фракції В. Леніна та його прихильників. При пошуках історичних джерел проводилася їхня сепарація з метою підбо­ру таких матеріалів, які б доводили провідну роль партійної більшості РСДРП. Коли й наводилися документальні дані щодо діяльність інших марксистських партій та спілок, то вони неодмінно мали підтверджувати їхній «опортунізм» і неспроможність виконувати функції представництва робітничого класу, а пе­реважно «дрібнобуржуазних верств суспільства», в кращому випадку — окре­мих відсталих груп робітничого класу. Що стосується національних марк­систських партій, то їх, крім того, звинувачували в націоналізмі. Така схема не відповідала історичній реальності, проте освячувалася правлячою в СРСР Комуністичною партією — спадкоємницею більшовиків. Необхідність перегля­ду зазначеної схеми є очевидною. Вчені вже зробили багато для подолання мі­фів, створених радянською «історико-партійною наукою» [1-3]. З’явилися до­слідження, що розглядають історію меншовизму на теренах українських губерніях романівської імперії [4-8]. Однак, діяльність марксистських організа­цій, зокрема й в окремих регіонах Наддніпрянської України, залишається ще слабко вивченою. Потребує з’ясування також історія соціал-демократичних осередків у північних регіонах Чернігівської губернії та у Гомельському по­віті білоруської Могилівської губернії у 1905-1907 рр., які тісно взаємодіяли.

Особливістю соціал-демократичного руху на Чернігівщині було те, що в губернії не існувало єдиної партійної організації російських марксис­тів. Осередки останніх у північній частині регіону та на Гомельщині спочат­ку підпорядковувалися Поліському комітетові (ПК) РСДРП, а згодом опини­лися в складі Української соціал-демократичної спілки РСДРП. Проте ґенеза ПК та перехід його чернігівських осередків і білоруської гомельської органі­зації до складу УСДС знайшли лише часткове відображення в науковій літера­турі [9, с.154-159]. Найбільше уваги приділив цій проблемі сучасний історик О. Кривобок [10; 11]. Воднораз, вона, на наш погляд, вимагає подальшого до­слідження. Тому метою цієї статті є з’ясування питання про ідейну та організа­ційну еволюцію Поліського комітету, осередків північних повітів Чернігівської губернії та їх входження до складу Української соціал-демократичної спілки.

Осередки російських соціал-демократів північних повітів Чернігівщини входили до великого регіонального партійного об’єднання, відомого як Полісь­кий комітет (ПК) РСДРП. Він утворився у січні 1904 р. у Гомелі й охоплював своїм упливом такі соціал-демократичні групи: білоруську Гомельську Моги- лівської губернії та українські Новозибківську та Клинцівську Чернігівської та Роменську Полтавської губерній. Згодом до нього приєдналися інші партійні осередки [12, с.557; 13, с.9; 14, с.426; 15, с.7, 154]. Наявність фракційних угрупу- вань у Поліській організації загалом відбивала стан справ у партії; в ній одночас­но працювали меншовики, більшовики та так звані «примиренці», по суті — при­бічники подолання розколу в партії [13, с.10]. Водночас, склад партійних осеред­ків не був сталим і, залежно від переваги більшовиків чи меншовиків, вони про­водили одну чи іншу політику. Втім, наявність прихильників різних течій у скла­ді організацій не став перешкодою для їхньої спільної діяльності. Не варто та­кож перебільшувати глибину розходжень між «твердими» та «м’якими»; обидві фракції перебували на позиціях революційної соціал-демократії та здійснюва­ли схожі тактичні заходи. Наша увага до цього партійного союзу зумовлена тим, що його осередки, зокрема й Гомельська організація, згодом увійшли до складу Української соціал-демократичної спілки.

Навесні 1905 р. більшовики ініціювали скликання ІІІ з’їзду партії. Проте мен­шовики не визнавали його законності та, натомість, скликали «конференцію пар­тійних працівників». У Поліському комітеті переважали прихильники В. Леніна, які підтримали ідею скликання ІІІ з’їзду РСДРП. Їхній представник «Владіміров» (М. Шенфінкель) представляв ПК на з’їзді «твердих» [14, с.22, 426, 734]. Після завершення більшовицького та меншовицького форумів, у травні відбулися засі­дання з’їзду поліських організацій РСДРП. На ньому були присутні представни­ки обох фракцій, які прийняли, по суті, компромісну резолюцію. У ній зазнача­лося, що статут ІІІ з’їзду дозволяє вести спільну загальнопартійну роботу. І хоча районний форум визнав за необхідне підпорядковуватися центральному керівни­цтву, обраному більшовицьким з’їздом, однак останній не признали загальнопар­тійним. Окрім того, поліські соціал-демократи констатували, що «роз’єднання ре­волюційних сил у теперішній час вкрай небажане і шкідливе для спільної справи» та доручали Поліському комітету негайно ввійти в контакт з Організаційною комі­сією меншовиків для подолання розколу [16, с.14-15].

Такий гострий перебіг подій на регіональному з’їзді викликав занепокоєння лідера більшовиків В. Леніна. У листі в ЦК він висловив міркування про необхід­ність публічності в діяльності останнього та вважав, що відсутність його представ­ників на районних з’їздах є помилкою; «у Поліссі на з’їзді нікого не було. Скандал. Вони мало не відпали!» [17, с.38-39]. Проте події на з’їзді стали «першим дзвіноч­ком» для більшості ПК; згодом комітет усе ж перейшов у табір меншовиків.

Існували також інші, внутрішні організаційні проблеми в діяльності осе­редків, які перебували в підпорядкуванні Поліського комітету. Про них повідо­мляла діячка РСДРП «Людмила», лист якої перлюстрований Департаментом поліції. «Проїхала я по Дніпру, де познайомилася з районом роботи Пол[іського] ком[ітету]; у його віданні декілька організацій, — повідомляла вона 28 травня 1905 р. — Деякі з них мають значні зв’язки серед селян від людей, які пристосо­вані до роботи в селянському середовищі» [18, арк.419]. Адресантка зазначала також про інтенсивну роботу Гомельської організації, що зростала чисельно та міцнішала. Водночас, діячі місцевих осередків у розмовах із нею висловлюва­ли незадоволення роботою Поліського комітету. Так, один активіст обурював­ся його бездіяльністю та «занадто великим формалізмом». Інший партієць ви­словився про ПК в такому ж дусі: «це не керівний центр, а комітетська печат­ка». Надалі він пояснив свою думку: «У нього немає ні вміння, ні сил для ро­боти, ніяких самостійних зв’язків, нічого, крім генеральських тенденцій» [18, арк.419]. Воднораз партійний емісар повідомляла, що пов’язує цю «значну пе­риферію» з центром партійна дисципліна та надія, що об’єднання та з’їзд змі­нять хід роботи [18, арк.419]. Отже, керований більшовиками Поліський ко­мітет викликав серйозні нарікання партійців, які йому підпорядковувалися. Очевидно, внаслідок зазначених причин, на осінь співвідношення фракційних сил у ПК змінилося, адже наприкінці листопада 1905 р. його делегат уже брав участь у роботі другої меншовицької конференції РСДРП [19, л.1]. Проте, саме в цей час, унаслідок репресій, Поліський комітет припинив своє існування [10, с.75; 20, с.8-9]; після дезінтеграції на його місті постала низка організацій.

Найпотужніше об’єднання створили осередки п’яти північних повітів (Новозибківського, Новгород-Сіверського, Стародубського, Суразького, Мглин- ського) Чернігівської губернії — Перше Чернігівське районне бюро РСДРП [10, с.75; 20 с.8-9]. Завдяки арешту наприкінці серпня 1906 р. одного з провідних діячів цього регіональної партійної організації російських соціал-демократів М. Сичова, жандармам удалося отримати матеріали, що найповніше відобража­ли її діяльність [22, арк.1-58 зі зв.]. На основі зазначених документів дослідни­ки В. Щербаков навів цілком звіт про стан осередків, вилучений жандармами [9, с.154-159], а О. Кривобок подав загальну характеристику діяльності Першого чернігівського бюро РСДРП [10, с.75]. Використовуючи наукову літературу та архівні джерела, з’ясуємо роль цього регіонального об’єднання російських соціал-демократів в суспільно-політичному житті регіону.

У Перше чернігівське бюро РСДРП на час його організації входили 2 пред­ставники клинцівської організації, 1 — новозибківської та злинківської, 1 — семенів- ської та новгород-сіверської, 1 — стародубської та унечської, 1 — суразької та мглин- ської. Всього в зазначеному об’єднанні нараховувалось 535 соціал-демократів, а якщо врахувати членів сільських осередків — то близько 800. При бюро діяла біблі­отека легальної і нелегальної літератури. Конференції збирались раз на три місяці з делегатів зазначених осередків і вирішували головні питання партійного життя, займалися виробленням спільної тактики [10, с.75; 9, с.157]. Для прикладу, на од­ній із конференцій розглядалися такі питання: постановка роботи в районі, в місті та в селі; постановка техніки; організація постачання легальної та нелегальної лі­тератури; взаємини з іншими партійними організаціями; створення бойових дру­жин та низка організаційних проблем (вибори районного бюро, створення район­ного комітету, періодичність скликання конференцій та інші) [22, арк.42 зв.]. У пи­танні про постановку техніки на форумі прийняли рішення встановити друкарню, спільну для всіх організацій, для чого кожна з організацій протягом двох місяців мала надати певну суму грошей. Конференція також визначилася з тактикою щодо інших політичних партій. З Бундом передбачалося входити в коаліцію при від­критих виступах і дозволяти працювати бундівцям під прапором РСДРП лише се­ред єврейського пролетаріату. Водночас, з есерами та сіоністами-соціалістами пе­редбачалось вступати лише в тимчасові угоди при загальних виступах, за умови «якщо ці партії зможуть надати реальну підтримку зброєю та організованою ма­сою». Визнано за доцільне створити бойові дружини при організаціях «з метою самооборони і відкритого виступу під час збройного повстання» [22, арк.42 зв., 43]. Отже, Перше чернігівське бюро РСДРП було революційною меншовицькою організацією, що прагнула використовувати збройні форми боротьби з російським самодержавством.

Означений характер організації мали й її окремі партійні групи. Місцем перебування Першого чернігівського бюро РСДРП був посад Клинці (У ХІХ ст. посад утвердився як тип міського поселення [23, с.43; 24, с.108]). Активну ді­яльність в місті та в регіоні навесні та влітку 1906 р. розгорнув відомий під псевдонімом «Тарас» народний учитель С. Моспан, який виконував обов’язки секретаря бюро. Він проводив мітинги, на яких закликав робітників згуртова­но відстоювати свої права та добитися повалення «кровожерного уряду»; царя він називав «кровопивцею» та «іншими образливими словами»; говорив, що «солдати та козаки вже відмовляються стріляти в народ, оскільки перекона­лися, що убивають своїх невинних братів»; «що потрібно всіх багачів погра­бувати та поділити їхнє добро порівно» [25, арк.3 зв.]. «Тарас» фігурував ке­рівником страйку пролетарів у Клинцях улітку 1906 р.; під час виступу він на­водив аргументи на користь страйків і видавав грошові допомоги біднішим робітникам [25, арк.4]. Восени почала функціонувати районна друкарня, що мала забезпечити осередки необхідними виданнями [26, арк.89 зв.]. При аре­шті в С. Моспана вилучили підписний листок для зібрання пожертв на користь клинцівської організації РСДРП та ««борців», ув’язнених у тюрму» [25, арк.2].

Розглянемо стан окремих соціал-демократичних організацій, які діяли в складі Першого чернігівського бюро. Їхня сила значною мірою залежала від чисельності робітників у містах та містечках регіону та рівня їхнього радика­лізму. За цими показниками вирізнявся посад Клинці Суражського повіту. Вже до початку ХХ ст. це міське поселення перетворилося в передовий у техніч­ному відношенні центр великого фабричного виробництва сукна в Україні. За оцінками соціал-демократів, у Клинцях зосереджувалося 10 тис. робітників, а їхній партійний осередок налічував 150 осіб із «виборним керівним колекти­вом» з 9 осіб. Як зазначалося в документі, відібраному у М. Сичова, «проле­таріат рветься в бій», а клинцівські соціал-демократи користувалися «величез­ним упливом на населення». Організація мала у своєму розпорядженні друкар­ський пристрій — гектограф, бібліотеку [22, арк.48 зв.]. Для роботи з робітни­ками на підприємствах закріплювались агітатори. На чотирьох фабриках дія­ли профспілкові організації а також були обрані робітники в Раду робітничих депутатів. Остання була безпартійною, хоча соціалісти-революціонери й хоті­ли провести до її складу своїх представників. Бойова дружина складалася з 30 осіб. Окрім того, клинцівські соціал-демократи мали зв’язки з селянами чоти­рьох повітів, а в чотирьох селах — селянські організації [22, арк.41 зв., 48 зв.].

Значним впливом користувалася також Новозибківська організація РСДРП. Помічник начальника Чернігівського ГЖУ підполковник Протопопов, враховую­чи її високу організованість, значний рівень активності та систематичність у ве­денні пропаганди навіть поставив її «на перше місце» [29, арк.9, 12 зв.]. Партійний осередок у Новозибкові нараховував 60 членів і «керівний колектив» із 7 осіб, які працювали переважно серед міського та робітничого населення (останнього нара­ховувалося близько 3 тис.). Серед селянства робота велась «дуже слабка», а під­контрольних організацій на селі взагалі не було [22, арк.48 зв.].

Інші осередки російських соціал-демократів регіону були слабшими. Проте, діяльність Семенівської організації РСДРП Новозибківського повіту радикалізувалася восени 1905 р. Про це свідчило хоча б те, що 29 листопада в містечку затримали міщанина Ш. Дінкевіча та селянина Г. Самохвалова, які «здійснювали збір грошей на бойову дружину соціал-демократичної партії» [30, арк.38, 38 зв.]. У березні 1906 р. декількох семенівських марксистів заа­рештували, проте вони були насильно звільнені внаслідок нападу натовпу на стражників. Після цього влада провела «швидку репресію», заарештувавши до 60 осіб і таким чином «спокій у Семенівці забезпечила цілком» [29, 13, 13 зв.]. Однак, організація доволі швидко відновила свою роботу, оскільки в матеріа­лах М. Сичова, датованих кінцем серпня 1906 р., повідомлялося про 80 членів партійного осередку, керівний колектив із 5 обраних та 3 кооптованих діячів, про «масовки» — колективні зібрання. Щоправда, незадовільно працювали за­явлені 3 гуртки, погано збиралися партійні внески, не існувало бойової органі­зації та було обмаль зброї. Але найголовніше, що впливу на людність містеч­ка осередок, за визнанням соціал-демократів, не мав «ніякого» [22, арк.48 зв.].

«Матеріали М. Сичова» дозволяють з’ясувати загальний рівень впливо­вості осередків Першого чернігівського бюро в міських поселеннях регіону, а також стан роботи соціал-демократів серед селянства та військових. Попри іс­нування більших соціал-демократичних організацій у восьми містах та містеч­ках — Новгород-Сіверський, Новозибків, Стародуб, Сураж, Злинка, Семенівка, Унеча та посаді Клинці, лише в останньому зазначалося про значний вплив на міське населення, про значення їх у Стародубі нічого не йшлося, а в шести ін­ших населених пунктах у відповідь на запитання про вплив організації в населе­ному пункті, зазначалося «ні» або «ніякого», що свідчило про низький автори­тет осередків РСДРП. Шість організацій (клинцівська, стародубська, унечська, суражська, злинська, новгород-сіверська) активно працювало на селі, влаштову­ючи мітинги, здійснюючи агітаційно-пропагандистську роботу. Всі разом вони мали 19 сільських партійних осередків. З військовими підтримували зв’язки ста- родубська, новозибківська та новгородсіверська організації [22, арк.48 зв.].

До осені 1906 р. зросла сила та авторитет Першого чернігівського бюро; ця регіональна організація проявляла ініціативу по консолідації соціал-демок- ратичного руху в губернії. Про це засвідчував вилучений жандармами лист се­кретаря районного бюро «Тараса» до організацій із запрошенням прислати де­легата на районну конференцію. Попередньо пропонувалося обговорити в осе­редках порядок денний майбутнього форуму, зокрема питання про тактику під час виборів до Державної думи, «про об’єднання північних чернігівських орга­нізацій із південними в одну Чернігівську губернську організацію» та низку ін­ших. Для участі в роботі конференції прибули представники районного бюро та Центрального комітету РСДРП [26, арк.89, 89 зв.]. Щоправда, зазначеним планам не судилося збутися, оскільки в ніч на 22 жовтня 1906 р. С. Моспана зааре­штували [26, арк.2]. Проте, арешт керівника соціал-демократичної організації на півночі Чернігівщини не зупинив її роботи.

Отже, у північних повітах Чернігівської губернії існувало міцне регіо­нальне об’єднання соціал-демократичних осередків. Про це засвідчувала на­явність розгалуженої партійної мережі у містах і містечках регіону. Зазначені осередки мали зв’язки з селянами та організації в селах. Найміцнішою була Клинцівська організація, що активно працювала серед робітничого класу, мала в своєму складі бойову дружину. У цьому міському поселенні діяли робітни­чі організації — профспілки, Рада робітничих депутатів. Однак, окрім клинців- ської організації, партійні осередки, за визнанням самих соціал-демократів, за­галом не мали впливу на населення регіону.

Відомо, що з клинцівським осередком у листопаді 1906 р. листувалася член секретаріату ЦК РСДРП «товариш Віра» [27, л.42]. Очевидно, що саме тоді ор­ганізації Першого чернігівського бюро увійшли до складу Української соціал- демократичної спілки, яка в період спаду першої російської революції стала цен­тром тяжіння соціал-демократичного руху у південно-західній частині Російської імперії. Про зазначене засвідчує низка історичних джерел. У листі ГК Спілки від 1 грудня 1906 р., присвяченому, зокрема, виборам до ІІ Державної думи, повідо­млялось, що в першій половині грудня для обговорення виборчої кампанії буде скликана «Північна Чернігівська» конференція [28, л.51 об.]. Окрім того, 14 груд­ня 1906 р. поінформований член ГК Спілки Юрій Ларін (М. Лур’є) у листі пові­домляв, що інший член керівного органу — Грицько (Г. Довженко) «їде по півно­чі Чернігівської губернії або по Полтавщині» з агітаційною метою по виборах до Державної думи [34, л.4 об.]. Отже, організації Першого Чернігівського бюро в листопаді 1906 р. увійшли до складу Української соціал-демократичної спілки і в грудні повністю включилися в життя соціал-демократичного союзу.

Про Клинцівсько-Новозибківський район УСДС, із розгалуженою мере­жею партійних організацій у містах, містечках та селах, завдяки агентурним да­ним, стало відомо Департаменту поліції, який 24 січня 1907 р. повідомляв про це начальника Чернігівського ГЖУ. Особливо турбувала віце-директора устано­ви О. Васільєва інформація про наявність у Клинцівської організації «п’ятнадцяти бойовиків, револьверів, кинджалів, дев’яти бомб, двадцяти піроксилінових шаш­ки, друкарського верстата та більше трьох пудів шрифту». Зазначалося також, що секретарем організації працює «Володимир» [29, арк.32]. Про цього дія­ча, а також про «Аркадія», як приїжджих, та про місцевих активістів Ф. Жукова, Ф. Шпунтова, І. Семенцова, Є. Коган та сімейство єврея Оршанського доповідав у столицю імперії начальник Чернігівського ГЖУ генерал-майор М. Рудов. За не­певними агентурними даними останнього, «Володимир» та «Аркадій» — це, від­повідно, студент-медик Київського університету В. Шишкін та В. Діхамеджія [29, арк.34, 58]. В квартирі Ольшанських жандарми вилучили близько 30 фунтів (13,6 кг.) нелегальної літератури та валик від якогось множильного апарату [29, арк.34, 34 зв.]. Отже, клинцівський осередок УСДС був найпотужнішим на півно­чі Чернігівщини. Це цілком усвідомлювали жандарми, які зазначали, що Клинці є ключовим пунктом, «який має особливе значення для району» [30, арк.61 зв.].

На початку 1907 р. при арешті інших клинцівських соціал-демократів, І. Корженевича та С. Френкен, виявили три ящики друкарського шрифту та конверти з відозвами УСДС, зокрема циркулярний лист Головного комітету Української соціал-демократичної спілки № 16 за 1906 р. «До всіх організацій області» [35, арк.7, 7 зв., 14, 16, 57, 98, 98 зв.].

Навесні 1907 р. північні чернігівські осередки під керівництвом ГК Спілки брали активну участь у підготовці та проведенні виборів делегата на V з’їзд РСДРП [32, л.6]. Окремий виборчий округ в організації УСДС скла­дав Північно-Чернігівський район (Новозибків, Клинці, Злинка, Софіївка, Сураж, Стародуб і т.д.) [33, л.215 а]. Як бачимо, він цілком об’єднав організа­ції, що раніше входили до складу Першого чернігівського бюро. Це спілчан­ське об’єднання функціонувало і в період реакції.

Про інтернаціоналістський характер Української соціал-демократичної спіл­ки свідчило те, що до її складу стали входити осередки з суміжних із українськи­ми губерніями територій. З осені 1906 р. із Спілкою тісно співпрацювала гомель­ська організація РСДРП білоруської Могилівської губернії. Очевидно, що вже тоді йшлося про входження гомельських соціал-демократів у Спілку. Проте, саме вхо­дження відбулося в грудні 1906 р.,про що зазначав тодішній фактичний керівник Головного комітету УСДС «Юрій Ларін» (М. Лур’є). У листі до партійних органі­зацій, датованим початком грудня, він повідомляв: «Місто Гомель просить керу­вати ним» [35, арк.2 зв.]. В іншому листі, від 8 грудня, зазначалося — «До слова, Полтавський губернський союз ввійшов у Спілку, а тепер приймаємо Гомель [35, арк.7 зв.]. Звісно, тут ішлося про входження гомельської соціал-демократичної організації до складу УСДС. Достеменно відомо на основі історичних дже­рел, що напередодні V з’їзду партії (березень-квітень 1907 р.) вже функціонував Гомельський район Української соціал-демократичної спілки [33, л.215 а].

Отже, соціал-демократичні організації північних повітів Чернігівщини та Гомельського повіту білоруської Могилівської губернії напередодні та під час першої російської революції входили до потужного партійного об’єднання — Поліського комітету РСДРП. В умовах розколу російської марксистської партії у 1904 та першій половині 1905 р. в ПК переважав уплив більшовиків, але пра­цювали також меншовики та прихильники подолання розколу. Восени 1905 р. поліські соціал-демократи підтримували меншовицьку фракцію. Після розгро­му ПК у вересні 1905 р., організації, що раніше входили до його складу, ста­ли створювати менші регіональні партійні об’єднання. На півночі Чернігівщини утворилося Перше Чернігівське бюро РСДРП, яке згуртувало соціал-демократів п’яти північних повітів губернії. Самостійно діяла Гомельська організація РСДРП. Марксистські осередки північного регіону Чернігівської губернії скла­дали міцне партійне об’єднання, що вело роботу серед робітництва, селянства та військових. Вони створювали профспілки, Ради робітничих депутатів, бойо­ві дружини. Партійні осередки існували в 19 селах. Соціал-демократи організо­вували страйковий рух робітників, селянські виступи, здійснювали агітаційно- пропагандистську роботу серед військових. Наприкінці 1906 р. організації соціал-демократів Першого Чернігівського районного бюро та Гомельщини ввійшли в Українську соціал-демократичну спілку РСДРП. Наявність у скла­ді УСДС білоруської гомельської організації засвідчувала, що це була інтерна­ціональна марксистська організація РСДРП, яка охоплювала своїм упливом не лише українські етнічні території, але й частину Білорусі.

Список використаних джерел:

1. Смирнова М.И. Новое в историографии российской социал-демократии / М.И. Смирнова // Мировая социал-демократия: теория, история и современ­ность: материалы междунар. конф., 21-21 мая. 1996 г., Москва / Рос. акад. наук, Отд-ние ист.-филол. наук [и др.]. — М.: Собрание, 2006. — С. 19-33.
2. Тютюкин С.В. Десять лет в журнале «Отечественная история» / С.В. Тютюкин. — М.: Собрание, 2005. — 432 с.
3. Урилов И.Х. Современная историография Российской социал-демократии / И.Х. Урилов // Социал-демократия в российской и мировой истории: Обоб­щение опыта и новые подходы: материалы междунар. науч. конф., 21-22 апр. 2008 г., Москва / Рос. акад. наук, Отд-ние ист.-филол. наук [и др.]. — М.: Собрание, 2009. — С. 16-30.
4. Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні, зародження, еволюція, дія­льність, історична доля Кінець ХІХ століття — лютий 1917 р.: монографія / А.І. Павко. — К.: Іван Федоров, 1999. — 248 с.
5. Шморгун П.М. З історії соціал-демократичних організацій України напере­додні і в період першої російської революції (1903-1907 рр.): новий підхід / П.М. Шморгун // Укр. іст. журнал. — 1991. — №2. — С. 3-14.
6. Мартиненко Н.М. Діяльність РСДРП (меншовиків) в Україні (1907-1914 рр.): автореф. дис канд іст. наук: 07.00.01 / Н.М. Мартиненко; Харківський наці­ональний університет імені В.Н. Каразіна. — Харків, 2007. — 25 с.
7. Голікова О.М. Меншовики в Україні у роки революції і громадянської війни (1917-1920 рр.): автореф. дис … канд. іст. наук: 07.00.01 / О.М. Голікова; Харківський національний університет імені В. Каразіна. — Харків, 2000. — 20 с.
8. Чепурко О.О. Ідейні погляди та діяльність меншовиків Катеринославської губер­нії в 1903-1907 рр.: автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / О.О. Чепурко; Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара. — Дніпропетровськ, 2015. — 24 с.
9. Щербаков В. Нарис з історії соціал-демократії на Чернігівщині (1902-1917) / В. Щербаков. — Харків: Пролетар. — 219 с.
10. Кривобок О.П. Діяльність політичних партій та організацій на півно­чі Лівобережної України в кінці ХІХ на початку ХХ ст.: монографія / О.П. Кривобок; Ніжин. держ. ун-т ім. М. В. Гоголя. — Ніжин: НДУ, 2011. — 202 с.
11. Кривобок О. Територіальні зв’язки як чинник формування партійно-політичної і адміністративної мережі на півночі Лівобережної України (початок ХХ ст.) / О. Кривобок // Регіональна історія України: збірник наукових статей / гол. ред. В. Смолій. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 3. — С. 233-246.
12. Історія Комуністичної партії Радянського Союзу: в 6 т. / ред. П.М. Поспєлов. — К.: Політвидав України, 1965. — Т. 1: Створення більшовицької партії. 1883­1903 рр. — 602 с. (Інститут марксизму ленінізму при ЦК КПРС)
13. Лесная Ф. Из прошлого / Ф. Лесная // Революционная борьба в Гомельской губернии. Исторические материалы. — Гомель: Государственное издательство, 1921. — Вып. 1. — С. 9-17.
14. Третий съезд РСДРП: апрель-май 1905 года. Протоколы // Протоколы и стеногра­фические отчеты съездов и конференций Коммунистической Партии Советского Союза. Государственное издательство политической литературы. — М.: Гос- политиздат, 1959. — 782 с. (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС)
15. Революционные события в Гомеле и Гомельской области в годы Первой русской революции 1905-1907 гг.: сб. док. и мат. / сост. А.И. Коробочко, С.И. Лерман, А.Д. Патыко. — Гомель: Гомельский областной краеведческий музей, 1955. — 214 с.
16. Коробочко А.И. Революционное движение в Гомеле и Гомельской области в годы Первой русской революции / А.И. Коробочко, С.И. Лерман. — Гомель: Гомельский областной краеведческий музей, 1955. — 31 с.
17. Ленін В.І. Центральному комітетові РСДРП / В.І. Ленін. — [5-е вид.] // Повне зі­брання творів. — К.: Видавництво політичної літератури України, 1974. — Т. 47: Листи: 1905 — листопад 1910. — С. 37-39.
18. ЦДІАУК, ф. 275. Київське охоронне відділення, оп.1, спр.905, Переписка с Департаментом полиции о разработке писем, полученных агентурным путём, 12 апреля 1905 г. — 3 сентября 1905 г., 529 арк.
19. РГАСПИ, ф.278, оп.1, ед. хр. 714 Протоколы заседаний ІІ общероссийской ноябрь­ской конференции меньшевистских комитетов и отчёты с мест о партийной работе: Астраханского союза, Екатеринодарской, Екатеринославской организации с провин­цией, крестьянского агитатора Екатеринославской губернии, Киевской провинции, Ревельской, Ростов-на-Дону и Таганрогской организаций. — 20 ноября 1905 г., 51 л.
20. Флеров В.С. Боец революции. М. И. Сычев (Франц Суховерхов) / В.С. Флеров. — М.: Госполитиздат, 1962. — 56 с.
21. ЦДІАУК, ф.1439. Чернігівське губернське жандармське управління, оп.1, спр.367. Донесения помощников начальника Черниговского ГЖУ о революци­онных партиях, существующих в Черниговской губернии, 27 марта 1906 г. — 27 октября 1906 г., 84 арк.
22. ЦДІАУК, ф.318. Київська судова палата, оп.1, спр.1160. Дознание помощника начальника Черниговского ГЖУ в Стародубском уезде по обвинению мещани­на Сычева М.И. в принадлежности к Злынковской организации РСДРП, про­ведении нелегальных собраний, распространении прокламаций РСДРП среди жителей посада Злынки Новозыбковского уезда Черниговской губернии и уча­стии в конференции социал-демократических организаций Черниговской гу­бернии. Том ІІ (и последний), 1 сентября 1906 — 31 марта 1907 г., 58 арк.
23. Кошман Л.В. Город и городская жизнь в России ХІХ столетия: социальные и культурные аспекты / Л.В. Кошман. — М.: Российская политическая энцикло­педия (РОССПЭН), 2008. — 448 c.
24. Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у ХІХ ст. / Л.Г. Мельник. — К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. — 240 с.
25. ЦДІАУК, ф.318. Київська судова палата, оп.1, спр.1155. По обвинению ме­щанина Моспана С.Е., проживающего в посаде Клинцы, Суражского уезда, Черниговской губернии в принадлежности к Клинцовской организации РСДРП в работе районного бюро социал-демократических организаций пяти северных уездов Черниговской губернии. Том І., 19 июля 1907 г. — 5 октября 1917 г., 68 арк.
26. ЦДІАУК, ф.318. Київська судова палата, оп.1, спр.1156. Дознание Помощника начальника Черниговского ГЖУ в Стародубском уезде по обвинению мещанина Моспана С.Е., проживающего в посаде Клинцы, Суражского уезда, Черниговской губернии в принадлежности к Клинцовской организации РСДРП, участии в районном бюро социал-демократических организаций пяти северных уездов Черниговской губернии, 3 ноября 1906 г. — 26 июня 1907 г., 106 арк.
27. ГАРФ, ф.102 ДП ОО, оп.236, д.725, ч.57. О выяснении тактики революционных организаций относительно выборов в Государственную думу. Г. СП Бург и гу­берния. 6 ноября 1906 г. — 9 марта 1907 г., 178 л.
28. ГАРФ, ф.102 ДП ОО, оп.236, д.25, ч.50. Об Украинском союзе (Спілка) и Южном провинциальном бюро, 15 октября 1906 г. — 31 декабря 1906 г., 166 л.
29. ЦДІАУК, ф.1439. Чернігівське губернське жандармське управління, оп.1, спр.626. Сведения по наблюдению за местной организацией социал-демокра­тической рабочей партии.
30. ЦДІАУК, ф.1439. Чернігівське губернське жандармське управління, оп.1, спр.367. Донесения помощников начальника Черниговского ГЖУ о революци­онных партиях, существующих в Черниговской губернии, 27 марта 1906 г. — 27 октября 1906 г., 84 арк.
31. ЦДІАУК, ф.1439. Чернігівське губернське жандармське управління, оп.1, спр.574.
32. ГАРФ, ф.102 ДП ОО — 1907, оп.237, д.8, ч.3. Черниговская губ. Союз «Спилка». 28 февраля 1907 г. — 10 января 1908 г., 70 л.
33. ГАРФ, ф.102 ДП ОО. — 1907, оп.237, д.8, ч.1. Киевская губ. Союз «Спилка». 231 л.
34. ЦДІАУК, ф.301, оп.2, спр.14. Переписка с Департаментом полиции, помощни­ками начальника Подольского ГЖУ в уездах о наблюдении за деятельностью организаций РСДРП, Украинского социал-демократического союза «Спілки» и партии эсеров в Подольской губ., 2 октября 1906 г. — 1 сентября 1907 г., 223 арк.
35. ЦДІАУК, ф.1439. Чернігівське губернське жандармське управління, оп.1, спр.629. Дознание, произведённое помощником начальника ГЖУ в Стародубском уезде о мещанах п. Клинцы Исааке Минкине Корженевиче и Сарре Хаимовой Френкин в принадлежности к Клинцовской организации социал-демократической рабо­чей партии, 14 ноября 1906 г. — 10 декабря 1907 г., 109 арк.

Аўтары: О.М. Федьков, В.А. Дубінський
Крыніца: Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Серія: Історична. — 2017. — Вип. 13. — С. 146-155.