«Маладік маладой, ти на нєбє свєтой…»: місяць у знаннях та віруваннях жителів Східного Полісся

Народні знання різних народів формувалися на їхньому життєвому досвіді впродовж тривалого часу завдяки спостереженню за довкіллям. Попри незнання багатьох законів явищ природи, люди прагнули усвідомити їх закономірності й використати в повсякденні. Крім раціональних знань, етнологію цікавлять також прояви світогляду народів, як складника традиційно-побутової культури, що має основне етнічне навантаження. Під впливом розвитку освіти свідомість мешканців Полісся постійно збагачується науковими знаннями, що призвело до нівелювання уявлень, вірувань у надприродні сили, чари, ворожіння тощо.

Зважаючи на те, що значна кількість наших інформантів мають певну освіту, вони набули початкових загальнонаукових знань. Сучасні поліщуки не зберегли народні знання та вірування щодо походження астрономічних об’єктів та явищ, проте поодинокі свідчення, зафіксовані нами у Чернігівській області протягом останніх років дають можливість скласти уявлення про трансформації космогонічних уявлень. Сучасні астрономічні знання та вірування у загальноукраїнському вимірі активно досліджує Н. Федорович [7-9]. Ґрунтовне дослідження з білоруської астрономії підготовлено Т. Авіліним [1], астрономічні об’єкти посідають вагоме місце у системі народних знань білорусів [10, с. 76-78]. Джерельною базою дослідження стали свідчення, зібрані автором у складі комплексної історико-етнографічної експедиції (2017 р.), організованої Державним науковим центром захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, тематичних експедицій (2003, 2009, 2010 рр.), організованих Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Місяць (Месюшка, Мєсєчка, Мєсяшка) відноситься до особливо шанованих об’єктів жителів Східного Полісся. Відповідно до його фаз календарний місяць поділяли на чотири частини (чверті, кварти). Місяць з появою на небосхилі номінували маладік/маладик, маладзік, маладічок, навалуніє, новий месяц, коли починалася перша квадра — перва чверть, другу квадру — друга чверть, падповня, растущая луна, аж поки він набував круглих обрисів: повня, повний мєсяц, палналуніє, полная луна. Процес “зменшення, старіння” місяця називали астання чверть, паслєдня чверть, на сходах, сходніє дні, гнила кватиря, сходок, вєташок, ущерб місяця, ісход місяця, перетворюючись на старіка, старічка, старий месяц. Часовий термін у два-три дні повної відсутності місяця називали ні се, ні те; межа/межі. «Як паявився мєсяц, то маладик. Зразу, як нарадився, то серпок такий маленький. Тадє вже падростує, падростує — вже стає палавинка. То вже начинаєтца перва чверть месяца. А тадє вже як круглий, то вже повний мєсяц. А тадє вже спадає знов да серпа. Це вже ісход месєца, або астання чверть чи послідня кватиря» (с. Короп’є Кзл. Ч.). Нині для визначення фаз місяця жителі краю не надто слідкують за небесним об’єктом, а читають це все у календарі. «У чіслянік падивишся, да, новий месяц вже настає. Вже ти дивишся, гартаєш, вже такого числа настав нови месяц — маладік» (с. Велика Вісь Рпк. Ч.).

Місяць відіграє особливу роль у віруваннях поліщуків, а саме період його народження, що призводить до коливання рівня води у водоймах, впливу на тиск повітря на земну поверхню тощо. Тому, за народними прикметами, Місяць має певний вплив як на явища погоди, так і на людський організм [3, с.18-19]. Тож поява молодика і його перше споглядання супроводжувалися магічними молитвами-проханнями, які досить часто перетворюються на розмову з небесним об’єктом. Ймовірно, постійне оновлення Місяця підштовхнуло жителів краю, особливо молоді, до замовляння молодості, краси. «Маладік-маладік, табє на вісату, мінє на красату. Так нє будєтє старєть, моладасть шоб у вас була. Перший раз як пабачитє сєрпок, так у вас нє будє старітца ліцо. Так кажуть старіє» (с. Миси Рпк. Ч.). «Як побачиш первий раз місяця, так кажеш: Молодик, молодик, наповнися. Тобі вповні, а мені на здоров ’я» (с. Козацьке Ббр. Ч.). Загальноукраїнського поширення набули замовляння до молодика зубів. «Кажуть, шо зуби загаварують. Маладік маладий, чи був на том свєті? — Був. — Людєй мєртвих бачив? — Бачив. — У їх зуби балять? — Нє, не балять. — Нєхай і у менє нє будуть балєть. У раби Божай Галі нєхай нє будуть балєть. Разов три так праказать. Амінь. Амінь. Амінь» (с. Пилипча Рпк. Ч.).

Молодому місяцю надавали особливого значення в лікуванні бородавок. «Як дє бародавкі, дє шо, дак зводять на маладіку. Там бере якую хустку да хусткаю шатирить па рукам, шоб пасходила вся зараза всяка. Шось же треба казать, приказуть. Шось же трохи людям помагає» (с. Вороб’їв Рпк. Ч.). Інколи лікування проводили на старому місяці, який, зменшуючись, забирав з собою всі болячки. «[На сходах] бародавки зводіть. Перевязавалі нітками. Єє абнять да зв ’язать ніткаю і хай адпадає» (с. Грабів Рпк.).

Місяць займав неабияке місце у господарському календарі поліщуків краю. Для цього ретельно стежили за місяцем, рахували дні. «Капуста смачна п’ятим дньом маладика. Квасіть, кришить. Вкусна. П’ятим, сьомим — асобенна п’ятим. Сама вкуснєйша» (с. Олешня Рпк. Ч.). «Калісь дєд менє казав у третю середу черенок у лапату чи у вилки вирубаєш, значить льогкий буде. А так, кагда папало, буде тяжолий» (с. Ловинь Рпк. Ч.). Особливо остерігалися робіт у перші дні молодого місяця. «Да трох дній на маладіку нельзя садіть, нельзя, плоха будє расті. Можна заніматца таким як праполка, це на агароді. На третій дєнь маладіка дуже гарна капусту пасаліть. А от первиє два дні можна заніматца толька уборкай. Патаму, шо пагана, даже піражки ізпечь. От у нас худоба, так сдєлать масла. Вано не палучаєтца, растєкаєтца в первиє два дня, а на третій дєнь уже можна начінать. На третій дєнь уже харашо палучаєтца всє» (с. Суличівка Рпк. Ч.). Ймовірно, що магія першого дня, широко представлена у традиційній народній культурі, знайшла відбиток і у віруваннях з місяцем, коли намагалися уникати важливих робіт у перший день молодика. «Якшо настав сягодні маладік, значить сєять нельзя, садіть нєчого нєльзя патаму, шо настав маладік, ну, а уже в паслєдующиє дні раби» (с. Редьківка Чрн. Ч.). Подібним чином говорили і на Гомельшині: «На маладзік лепш нічога не садзіць, бо нічого не будзе, будзе толькі гнаць уверх, на насеньня не будзе» (с. Сукачі Жтк. Г.) [1, с. 235].

Найкращим періодом для господарського життя був час зростання місяця. «[Садити] не на маладічку самому, шоб ано ж трохи повнає було» (с. Красківське Рпк. Ч.). Інколи інформанти розрізняють особливості впливу місяця на рослини, які дають плоди під землею та на її поверхні. На молодику краще було садити ті культури, які плодоносять на землі. «На растущей лунє садітса те, шо растє вгору, например, хвасоль, там гарбузи, шо вверху растє» (с. Суличівка Грд. Ч.). Натомість на старому місяці належало садити те, що плодоносить у землі. «Так сматра шо садіть. Як каренеплоди, шоб вани устарувалі, так на старику» (с. Сибереж Рпк. Ч.). «А уже на сходних днях садять картошку, харашо карнеплоди: марков, свеклу, це все таке» (с. Суличівка Рпк. Ч.). Інколи сільськогосподарські культури круглої форми висаджували на повному місяці, який набирав округлих форм. «Садить нічого на молодику зразу нельзя. А треба підождать пока він починає підростать. А як повний місяць, так гарбузи добре садить, кавуни. Він же здаровий, гарбузи здорові будуть расти, кавуни здарові» (с. Ловинь Рпк. Ч.).

Проте нині, за словами респондентів, доводиться відступати від спостережень за місяцем при роботі в городі. «Маладіка гляді, дак і гарод запусті. Калі є время, тади й рабі» (с. Петруші Рпк. Ч.). Частіше стверджують, що сучасні обставини змушують людей порушувати регламентовані у минулому терміни робіт. «Ну, тепер уже такога нє придєржаютца, бо сьоння ж нє сваї коні. От сягодні цибулю нада… іскапаю чи трактар, калі прийдє паоре. Так сама й садять. Так люді ж і на работі, приєзжають тольки на вихадниє» (с. Даничі Рпк. Ч.).

Окрім польових робіт за місяцем звіряли й інші заняття по господарству, вважаючи більш сприятливими третю та четверту чверті. «Хату нельзя мазать на маладіку, на старіку мазать, грубу чістіть, всє на старіку, і падушки чістіть тоже на старіку» (с. Сибереж Рпк. Ч.). Для заготівлі продуктів особливо сприятливим був період руху місяця на зменшення. «Квасілі [капусту] на старіку» (с. Нові Яриловичі Рпк. Ч.). «На старику ж все робеть, погреб закладають. Такеє все на льожку. Шоб лежало — на старик» (с. Сибереж Рпк. Ч.). Подекуди капусту намагалися квасити на межах. «Кажуть, на межі капусту харашо квасіть. Сягодні паслєдній дєнь етага, а завтра маладік будє, сягодні паслєдній дєнь уже. У цей дєнь кажуть капусту палажіть, очень вкусна капуста будє» (с. Звеничів Рпк. Ч.).

Лише інколи вдавалося зафіксувати мотиваційний характер тих чи інших спостережень за місяцем. «Я нє знаю, на маладіку нікагда нє калолі [свиней]. Крайнімі днямі стараліся, таді і сала будє бєлєнькає» (с. Звеничів Рпк. Ч.). «Хату мазать нада на паслєднєй чверті, шоб гадасть усяка не заводилась у хаті — пауки, блашиці» (с. Короп’є Кзл. Ч,). «На сходніє днє сажу трусимо, шоб сажі не було. На молодику неможна трусить, бо буде падать сажа под коменом» (с. Велика Кошелівка Нжн. Ч.).

Жителі Гомельщини також узгоджували господарські заняття з фазами Місяця. «Грады нада сеяць пад поўню, каб быў добры ўраджай» (с. Лужок Крм. Г.). «Стрыгчыся трэба на маладзіку, аперацыю рабіць — на схаду» (с. Чкалова Гмл. Г.). «Кветкіу гаршках садзяць на маладзіку» (с. Чкалова Гмл. Г.) [4, с.125, 129]. «На гнілой нядзеле гаспадар не павінен сячы дрэва, то ў доме з такого дрэва доўга трымаецца вільгаць» (с. Синічини Бдк. Г.) [5, с. 285].

За місяцем поліщуки намагалися спрогнозувати погодні зміни упродовж найближчого часу. Зокрема, поява молодого місяця досить часто супроводжується змінами атмосферного тиску і подальшими опадами, тому українські поліщуки у цей час очікували кількаденних дощів. «Як на маладіку дощ пашов, то будє довго таді іти» (с. Задерівка Рпк. Ч.). Жителі краю говорять, що маладик обмився / абмієтца, должен умачить рог, апаласнувся.

Походження вінців та кругів навколо Місяця і до нинішнього часу залишається незрозумілим поліщукам. Проте їхня поява, як показав народний досвід, була провісником близької зміни погоди. «Круг кругом місяця — то ето буде вітер. Такий з оттєнками» (с. Лемеші Кзл. Ч.). «Місяць як обдутий, так буде дощ» (с. Козацьке Ббр. Ч.). «Як сойдє мєсяц і кругом мєсяца так абдутає значіть будє дощ, а як яснає мєсяшка, значіть нє будє даща» (с. Вороб’їв Рпк. Ч.). На Гомельщині також слідкували за місяцем для визначення погоди: «Цёмны абруч кругом месяца азначае, што будзе моцны вецер» (с. Чкалова Гмл. Г.) [4, с.130]. «Месяц красны зымой — да марозу, летам — да жары» (с. Дзімамерки Лвс. Г.) [5, с.303]. Синоптики підтверджують, що гало утворюється на небі, коли сонце або місяць закривають напівпрозорі перисто-шаруваті або перисто-купчасті хмари. Ці хмари бувають на висоті 6-8 км і складаються з найдрібніших кришталиків льоду. Завдяки заломленню і відбиванню світла у кришталиках і утворюється гало. Проходячи крізь такі кришталики, промінь світла заломлюється і водночас розкладається на свої складові частини. Тому світле кільце навколо сонця забарвлюється у райдужні тони [2, с. 11].

Спостерігаючи за Місяцем, особливо за його першою фазою, селяни прогнозували погоду не лише на найближчі дні, а й на триваліший час. Для цього вони слідкували за положенням та виглядом місячного серпа. «Як рожкі [місяця] уніз, значить будє дощ, а як угору — пагода будє» (с. Грабів Рпк. Ч.). «Як рожками дагари, то буде вітер, а як данизу, то хароша пагода» (с. Ловинь Рпк. Ч.). «Як маладік рожкамі данізу, то дощ будє, а як давєрху, дак мароз будє» (c. Дроздовиця Грд. Ч.). Для кращого запам’ятовування поліщуки вигадали образні пояснення про положення молодика над небосхилом. «Якшо пагляді, шо уверх рожкамі і можна павесіть ведро, значить будє пагода. А якшо он же становитца вертікальна, ведра ж не можеш уже павесіть, ано упадє, значить будє уже нєгода» (с. Редьківка Чрн. Ч.).

Давніми світоглядними віруваннями можна вважати трактування поліщуками плям на Місяці. Значна кількість записів засвідчує тему братовбивства: «брати б’ютца з вілкамі» (с. Грабів Рпк. Ч.), «брат закалов брата вілками» (с. Олешня Рпк. Ч.), «брат брата сяче» (с. Задерівка Рпк. Ч.), «брат брата убіває» (с. Суличівка Рпк. Ч.), «брат брата держіть на вілках» (с. Мекшунівка, Вороб’їв Рпк. Ч.; Конотоп Грд. Ч., Велика Кошелівка Нжн. Ч.), «брат брата коле» (с. Красне Чрн. Ч.), «брат брата на вилки взяв» (с. Киселівка Мнс. Ч.), «брат брата вілкамі калов» (с. Мньов Чрн. Ч.), «брат з братам нє паміріліся, адин аднаго на вілкі взялі» (с. Ведильці Чрн. Ч.). Лише інколи вдавалося зафіксувати значно ширший варіант такого тлумачення. «Казалі, шо на вілкі у васкресеніє чи калі то там рабив, а пашов брат други на вілки його надєв нєвзначай. Гаварилі пра цєє» (с. Звеничів Рпк. Ч.). «Плями на місяці — брат брата на вилах тримає. Оце як прийдуть із церкви на Паску, так поки не розговіються, дак не пораються. А то кажуть: Прийшли із церкви дак давай пораться. І брат набрав на вила сіна нести. А в сіні спав брат. Так він його на вилах сколов. Це таке балакають» (с. Козацьке Ббр. Ч.). Подібні свідчення знаходимо і на території Гомельщини: «На месяцы такое пятно ёсць. Жыў брат багаты і брат бедны. Што брат бедны дабудзе, багаты — забярэ. Тады багаты зусім узяв і віламі закалоў беднага. Бог бача і сказав: “Будзеш вісець на месяцы, калі брата закалоў. Каб весь мір бачыў цябе”. Во як!» (с. Бронне Рчц. Г.) [6, с.83].

Трапляються і оригінальні тлумачення плям на Місяці: «Паглядіть, так то ліцо. Наче очі і нос» (с. Петруші Рпк. Ч.). Схожі відомості знаходимо на території Гомельщини: “Калі месяц поўны, то можнаўбачыць яго ліцо. Дзве плямы ў вярху — ета вочы, пасярод нос, а внізурот” (с. Дзімамерки Лвс. Г.) [5, с.303]. Під впливом сучасних наукових знань інформанти інколи дають інші пояснення. «Якиєсь природниє явлєнія. Гори там чи кратери» (с. Ловинь Рпк. Ч.). «Метеарити падали туди і глубіни дєлали» (с. Звеничів Рпк. Ч.).

Отже, народні астрономічні знання та вірування стосовно Місяця у жителів Східного Полісся зазнали значного наукового впливу. Помічено, що найбільше інформації містять свідчення, пов’язані з прогнозуванням погоди. Для забезпечення добробуту людей була вироблена система спостережень за фазами Місяця, проте нині переважно втрачено мотиваційні пояснення численних заборон та правил.

Список географічних скорочень

Список використаної літератури

1. Авілін, Ц. Паміж небам і зямлёй: этнаастраномія / Авілін. — Мінск, 2015. — 287 с.
2. Волеваха, М. М. Атмосферні явища і прикмети погоди / М. М. Волеваха. — Київ, 1958. — 32 с.
3. Жарков, С. Народні та наукові приміти про погоду / С. Жарков. — Харків, 1929. — 96 с.
4. Жыццё і побыт беларусаў у прыкметах і павер’ях / аўтары-ўкладальнікі: В.С. Новак, І.А. Кастрыца, К. В. Паборцава. — Мінск, 2014. — 142 с.
5. Народная міфалогія Гомельшчыны: фальклорна-этнаграфічні зборнік / аўтары-ўкладальнікі: І.С. Новак, І. Ф. Штэйнер. — Мінск, 2003. — 320 с.
6. Сусвет і прыродныя стыхіі ў міфалагічнай традыцыі беларусаў / аўтары-ўкладальнікі: В. С. Новак, А. А. Кастрыца. — Мінск, 2014. — 85 с.
7. Федорович, Н. Місяць в астрономічних уявленнях і віруваннях українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області) / Н. Федорович // Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків / — Київ, 2002. — C. 195-204.
8. Федорович, Н. Українська народна астрономія. / Н. Федорович. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / — Київ, 2009. — 26 с.
9. Федорович, Н. Українська народна астрономія / Н. Федорович // Українське небо: студії над історією астрономії в Україні / — Львів, 2014. — С.88-155.
10. Шумскі. К. А. Традыцыйныя веды беларусаў аб раслінным, жывёльным свеце і надвор’і (ХІХ — пачатак ХХ ст.) і іх экалагычная значнасць / К. А. Шумскі. — Мінск, 2009. — 126 с.

Аўтар: О.О. Васянович
Крыніца: Духоўная спадчына Усходняга Палесся: зборнік навуковых артыкулаў / рэдкал.: А. М. Воінава (гал. рэд.) [і інш.]; М-ва адукацыі Рэспублікі Беларусь, Гомельскі дзярж. ун-т імя Ф. Скарыны. — Гомель: ГДУ імя Ф. Скарыны, 2018. – С. 68-72.